СЕС – добро чи зло?

Зелений тариф: яка модель може бути прийнятною для всіх

З одного боку, постійно в медіа спливають гучні заголовки про шкоду встановлених сонячних електростанцій (СЕС) для енергосистеми та економіки нашої країни та про лобістські закони олігархів, які наживаються на «зеленій» електроенергії, створюючи для себе «тепличні» умови для збагачення і таке інше…

З іншого боку – дифірамби на честь «зеленої» електроенергії від відновлювальних джерел електроенергії (ВДЕ).

Як же ж розрізнити правдиву інформацію від «заказухи» та наклепів – спробуємо пояснити у даній статті.

Почнемо з того, що перехід від процесів генерації електроенергії, внаслідок яких завдається шкода екосистемі нашої планети чи використовуються викопні корисні копалини до електроенергії з альтернативних джерел – питання часу.

По-перше, з розвитком людство все більше починає звертати увагу на умови, в яких доводиться проживати, працювати, відпочивати, виховувати дітей та задумуватися навіть про виховання онуків. Це нормально! І питання екології далеко не на останньому місці, тим більше, що відразу після промислової революції (масовий перехід від ручної праці до механізованої), яка відбулася в 18-19 столітті екологічна ситуація на нашій планеті дедалі стає все гіршою. Якщо ж говорити про країни, то часто рівень екології обернено пропорційний до рівня розвитку промисловості. Тобто, чим вищий рівень промисловості, тим нижчий рівень екології. Рано чи пізно мусив настати той момент, коли питання «Що ми залишаємо нашим нащадкам?» буде стояти вище за питання «Як заробляти ще і ще, і ще, і ще…?». І мова йде не тільки про глобальне потеплінні, яке є циклічним процесом на нашій планеті (хоча раніше на підняття середньої температури на 4 градуси по всій планеті йшло кілька тисяч років, а зараз вистачає і сотні!!! І темпи росту в 20 разів вищі ніж будь-коли раніше!!!), а про розуміння того факту, що від екології залежить благополуччя не тільки окремих країн, але і людства, як виду.

 

 

 

 

 

 

 

 

По-перше, промислові викиди СО2, сірки, оксиду азоту та інших «подарунків» в прямому сенсі отруюють нашу атмосферу, що може призводити локально до випадання кислотних дощів та забруднення повітря великих міст до такого рівня, що жити в них стає небезпечним для життя, а глобально – до погіршення всіє екосистеми планети, збільшення кількості природніх катастроф та стихійних лих (вже спостерігається їхній ) та до зменшення здатності атмосфери утримувати сонячну радіацію.

По-друге, викопні корисні копалини не відновлюються, отож мають властивість закінчуватися. Ну, як не відновлюються, в природніх умовах процес перетворення морських водоростей та іншої органіки на нафту займав за одними даними мільйони, за іншими – тисячі років. Тобто, відновлюються, але ду-у-у-у-у-же повільно. І це при тій умові, що будуть витримані всі зовнішні фактори впливу, які були на момент їх першочергового формування. Крім того, навіть на сьогоднішній день залишаються невивченими функції нафти для нашої планети та яку роль вона відіграє в екосистемі. Які наслідки можуть нести штучно утворені пустоти в надрах Землі, з яких були викачані нафта та газ? Відповіді на ці запитання може отримати вже навіть наше покоління. Але чи сподобаються нам отримані відповіді чи їх наслідки?

А за різними оцінками нафти у всьому світі залишилося лише на 20-40 років.

Мабуть саме з цих причин великі нафтові країни останнім часом, в намаганнях зменшити залежність своїх економік від викопного палива, переорієнтовуються на нові напрямки глобальних заробітків, а енергосистему швидко та масово переводять на «зелену» електроенергію.

ОАЕ (станом на 2021, 8-мі у світі по видобутку нафти) неподалік від Дубая будують найбільшу у світі промислову сонячну електростанцію (СЕС) – Mohammed Bin Rashid Al Maktoum Solar Park. Її потужність 5 ГВт, а вартість проєкту до 2030 року сягне до $15 млрд.

Саудівська Аравія (станом на 2021, 2ге місце у світі по видобутку нафти) реалізує проект по будівництву промислової СЕС Sudair Solar потужністю 1.5 ГВт. Головним акціонером стала найбільша у світі нафтова компанія Saudi Aramco. Даний проект буде лише частиною програми Саудівської Аравії по розвитку відновлювальної електроенергії.

Найбільшу увагу промисловій сонячній генерації приділяє Китай, який у світі 6й по видобутку нафти. Середньорічні темпи забудови «сонячних парків» 30-40 ГВт.

Ну і флагман по видобутку нафти – США. За темпами росту потужностей СЕС йде на 2му місці, відразу після Китаю. В середньому 10-13ГВт/рік. Цікавий факт, що світовий гігант BP, що є найбільшим інвестором в енергетику США (з 2005 інвестував понад $125 млрд) почав переорієнтовуватись на сонячну енергію. Так, в його активах вже знаходяться ряд промислових СЕС загальною потужністю 9ГВт, що є значним кроком на шляху до цілі по збільшенню видобутку енергії з ВДЕ до 20ГВт до 2025 року і до 50ГВт до 2030 року.

Така тенденція стала вже звичною по всьому світі і не тільки для нафтових чи газових гігантів. Наприкінці 20 століття, принаймні в розвинутих країнах, прийшло розуміння необхідності зменшення викидів в атмосферу і зменшення залежності від викопного палива, що в кінцевому підсумку було закріплено Кіотським протоколом у 1997 році. А в 2015 році ухвалена Паризька екологічна угода в рамках конференції ООН. Дана угода була продовженням Кіотського протоколу, яку підписали представники 196 країн світу, серед яких і Україна.

 І нібито «мирний» атом мав би стати дуже ефективною та дешевою альтернативою. І всі висновки після аварії на Чорнобильській АЕС наче б то зроблені (аварія на ЧАЕС є однією з наймасштабніших техногенних катастроф за всю історію людства), а розслідування та роботи над помилками проведені на рівні світових світил науки. Але історія повторилася знову – Фокусіма-1, Японія, 2011 рік. І хоч в результаті катастрофи у повітря потрапило 10-15% радіоактивних викидів у порівнянні з Чорнобилем, на сьогоднішній день, з аварією пов’язують 1 смерть і ще 2000 записано на рахунок наслідків термінової евакуації, призупинення медичного обслуговування і самогубств. Крім того, десятки тисяч людей покинули свої домівки, а японська економіка понесла збитків приблизно на $200 млрд… Все це в Японії – в країні, яка вже давно стала для всього світу зразковим показником технічного розвитку та прогресу! Та ще й з їхнім фінансуванням, заходами безпеки, технологіями.

Багато експертів сходиться в думці, що саме дана аварія суттєво підкосила цілу галузь ядерної енергетики.

Таким чином, більшість країн Європи, Північної і Південної Америки, Австралія, країни Азії та навіть Африки вже реалізують стратегії по повному (!!!) переходу з брудної електроенергії на енергію з ВДЕ. В 2020 році на ВДЕ прийшлося біля 90% приросту всіх генеруючих потужностей у світі. А світовий рівень генерації енергії від сонячних та вітрових установок вже перевищує її виробництво від АЕС. І в той час, коли всі цивілізовані країни вже досягли значного прогресу, Україна тільки розпочинає свій рух до «зеленої» енергії. Але розпочинає дуже жваво.

Так, дійсно – ставка по «зеленому» тарифу в Україні залишається все ще однією з найвищих у світі. Однак, по іншому ми так і не зрушили б з місця. Натомість вигідні умови по встановленню СЕС з швидкою окупністю дозволили залучити багато інвесторів, як із-за кордону, так і локальних і створити довіру до даного джерела генерації електроенергії. А згодом підтягнувся і приватний сектор з домашніми СЕС. І якщо ще років 5 тому сонячні панелі на будинках чи біля них були звичним явищем для країн ЄС, то українці вважали такі рішення дуже дорогими і ефективними лише в умовах, наприклад, Італії, Іспанії, Португалії – де сонця набагато більше, ніж у нас. А аналогії з Ісландією, Фінляндією, Швецією чи Данією – знаходили прості виправдання: «Там люди багаті – можуть собі дозволити». Сьогодні ж, навіть бабця з окраїни українського села може прочитати коротку лекцію на тему «як сонячні батареї файно качають світло». А цілі підприємства активно переходять від вивчення доцільності до встановлення СЕС для забезпечення власних потреб. Такі дії для таких підприємств є економічно виправдані навіть без «зеленого» тарифу, а ефективність самої технології в наших широтах вже перевірена на практиці десятками тисяч українців.

І саме «зелений» тариф був основним пусковим механізмом такого розвитку, як для нас, так і для всіх країн, для яких дана програма залишилася вже позаду і зараз вони реалізують інші програми підтримки переходу на «зелену» електроенергію. На додачу до цього, по версії WNISR, за останні 10 років вартість енергії (з урахуванням усіх капітальних затрат і затрат протягом роботи об’єкта) для сонячних установок упала на 88%, для вітроустановок на 69%, для АЕС така вартість виросла на 23%.

Чи то раціональність та здоровий глузд, чи корупція світового масштабу – нехай вже кожен вирішує сам для себе. Але якщо у когось ще залишилися сумніви чи вагання, то нехай погуглить відповіді на ці питання:

1. Суми інвестицій у відновлювальні джерела енергії від національних, закордонних інвесторів + заробітчани?
2. Якщо обладнання завозиться по білому, розмитнюється + пдв. На які суми наповнюється бюджет країни?
3. Більшість наших АЕС були побудовані в 70х роках з ресурсом роботи 30-40 років. На скільки перевищення терміну експлуатації впливає на атомну безпеку всього континенту?
4. Куди дівати ядерні відходи, якщо раніше все скуповувала Росія, а зараз все консервується?
5. Скільки щорічно обходиться амортизація цих морально та технічно застарілих АЕС?
6. Скільки затрачається грошей на транспортування від АЕС на сотні кілометрів і які при цьому можуть бути втрати?
А скільки у випадку СЕС, які транспотрують на сотні метрів (домашні) чи кілька км (промислові)?

7. Які наслідки мали аварії на АЕС?: Челябінськ-40 (1957р, СРСР), Віндскейл (1957р, Англія), Трі-Майл-Айленд (1979, США), Гоянія (1987р, Бразилія), Сен-Лоран-дез-О (1980, Франція), Токаймура (1999р, Японія), Фльорюс (2006р, Бельгія)
8. Напевно не кожен знав, що виведення з експлуатації АЕС по часу займає більше часу, ніж її будівництво (в Німеччині демонтаж зайняв чверть століття, а скільки часу піде у нас?). А вартість демонтажних робіт – десятки мільярдів євро. Радіаційний фон під АЕС буде шкалити століття і буде потребувати затратного та дуже ретельного захоронення і консервації з дотриманням усіх норм та стандартів.
9. Скільки було затоплено населених пунктів при запуску ГЕСів? Як це вплинуло на екосистему? Скільки риби щорічно перемелюють греблі?
10. Який щорічний викид СО2 у ТЕСів у порівнянні з СЕС?
11. За рахунок власників СЕС модернізується енергосистема в населених пунктах – нові опори, лінії, трансформатори (оплата тех.умов на РЕС) і покращуються параметри мережі з 160В до 220-240В. Як це впливає на роботу ел.приладів сусідів?
12. Кожен власник СЕС сплачує 19.5% податків з військовим збором, які офіційно наповнюють місцеві бюджети. Нові дороги, освітлення, парки, сквери, садочки, школи, амбулаторії і тд на базі ваших ОТГ. Це погано?
13. Скільки по всій Україні створюється робочих місць для імпортерів, продавців, сервісантів, інсталяторів даного обладнання?

На рахунок заборгованості, то вона є тільки для промислових станцій і постійно скорочується. Для домашніх СЕС заборгованості нема і небуло. Тому, будівництво промислових станцій поки призупинено і готується перехід для нових обєктів промислової генерації на систему аукціонів, а домашні СЕС далі стимулюються і їх кількість росте в прогресії.